.jpeg)
П'ять причин, чому не можна бити дітей:
Тому що діти слабкі.
Коли дорослий періщить дитину по попі, дитина верещить, але вона не може відповісти так само, тому що вона фізично слабка. Вона приймає удари, розуміючи, що дорослі сильні, маленькі - слабкі. Будь-який батько вирішує для себе, допустимо це чи ні. Хтось відповідь знаходить не відразу. Вдаривши дитину, можна відчути її беззахисність, безсилля. Адже я можу його вдарити, а він мене ні. А це нечесно, тому що ми в різних вагових категоріях.
Жорстокість по відношенню до своїх дітей неприпустима.
Чужу дитину ніхто не вдарить, бо знають, що не можна. А ось свою можна. Хіба це правильно: до своєї дитини бути суворішим, ніж до чужої? Ні в якому разі не пропонуємо бити чужих дітей, але усвідомити варто, що своїх дітей не можна бити точно так, як не можна бити і чужих. Хоча б тому, що у дорослої має бути відповідальність.
Дітей виховують не тільки батьки, а й суспільство.
Мабуть, в дитинстві всім доводилося отримувати запотиличники. Наприклад, зіпсували, забруднили річ, на це була коронна фраза: "Ти зараз від мами отримаєш!" І це було природно, тому що речі були в дефіциті, характери у дорослих були суворі. Зараз час інший, і якщо колись різки були нормальним явищем, зараз суспільством вони сприймаються по-іншому. Це не можна не враховувати. І наші діти сприймають биття не так, як сприймали це ми.
Бити дитину - це прояв слабкості дорослого.
Батьки зобов'язані виховати дитину. Але багато хто не знає, як контролювати, забороняти. Дитину, яка провинилася, покарати потрібно для того, щоб виховати почуття відповідальності. Але це потрібно робити не биттям, а іншими методами, які не руйнують особистість, а виховують - наприклад, поставити в кут, тимчасово позбавити розваг. Б'є той батько, якому легше і швидше вдарити, щоб домогтися результату, ніж роз'яснювати.
Страх вчить дітей боятися.
Часто діти, яких критикують або б'ють, ростуть скритними. У таких стосунках немає довіри. Коли батькам здається, що діти правильно виховані, на ділі виявляється, що батьки багато чого не знають. Страх вчить боятися, а не уму-розуму. У момент, коли діти отримують покарання, вони не думають, що батьки стараються для їх виховання. У них народжуються інші емоції - образа, ненависть, обурення. У цей момент не відбувається виховна або профілактична робота, і діти не думають про те, як люблять батьків. У цей момент руйнується особистість, яка перетворюється на жертву, вважаючи, що правий сильний. Або, навпаки, дитина втрачає повагу до батьків.
Якщо не можна бити людину, то дитину не можна бити тим більше. Тому що в дитинстві закладається характер, стержень. Виховувати дитину потрібно власним прикладом, тоді вона повірить у свого батька. Важливо виховну роботу не замінити різками, це занадто легкий спосіб вбити премудрості в дитячу голову.
goodhouse.com.ua
Ключевые слова:
