Обращение к Президенту Украины от пациентов Украины

В Україні зареєстровано 1 млн. 300 тис. хворих на цукровий діабет, серед них понад 160 000 тих, чиє життя залежить від своєчасного та повноцінного забезпечення інсуліном. Наразі в країні склалася дуже небезпечна ситуація із нестачею інсуліну. Навіть у найскладніші часи, що переживає наша країна, неможливо залишити поза увагою необхідність вирішення проблем, які становлять загрозу життю значної частини наших громадян. На весь час виходу України з економічної кризи, має бути прийнята Державна програма забезпечення доступу до лікарських засобів. Також необхідно передбачити запаси на випадок форс-мажорних обставин на рівні держави та на рівні області.

На часі розв’язання проблеми постійного та гарантованого забезпечення всіх людей з діабетом зберігаючими життя ліками. Недостатній доступ до ліків має важкі наслідки як для людей з діабетом, так і для всієї систем охорони здоров'я України, яка кінець кінцем буде змушена боротися із зростаючими витратами. Погано керований діабет призводить до серйозних і дорогих ускладнень, у тому числі сліпоти, інсульту, ампутацій кінцівок, проблем із нирками та, як наслідок, до втрати працездатності. Отримуючи адекватне лікування та забезпечення, люди з діабетом можуть управляти своїм станом правильно і вести довге, здорове і продуктивне життя.

Терміново необхідно скоординувати дії державних структур з усіма зацікавленими сторонами, щоб повернути назад епідемію діабету і забезпечити доступ до ліків для всіх людей, що живуть з діабетом в Україні.

З цією метою пропонуємо:

1.      Визнати на державному рівні, що цукровий діабет в Україні є

складною комплексною політичною, економічною, соціальною, медичною, гуманітарною, культурною проблемою, вирішення якої засобами одного лише галузевого медичного впливу та управління не є ефективним.

2.      Виходячи з того, що проблеми в сфері охорони здоров’я

можливо вирішити лише через партнерство всіх зацікавлених сторін та відповідно до Статті 56. «Політичної декларації наради високого рівня Генеральної Асамблеї ООН з профілактики неінфекційних захворювань та боротьби ними», що принято резолюцією 66/2 Генеральної Асамблеї ВООЗ від 19 вересня 2011 року, надавати підтримку для нарощування потенціалу неурядових організацій, які займаються проблемами неінфекційних захворювань на всіх рівнях, с метою допомогти їм повністю реалізувати свої можливості в якості партнерів у боротьбі із діабетом.

3.      З огляду на комплексний характер державної політики у боротьбі з діабетом,

розробити проект Положення про Національну координаційну раду з питань протидії діабету, як постійно діючий дорадчий орган за участі всіх представників відповідних міністерств і відомств та усіх зацікавлених сторін, що обговорює та вносить на розгляд до Кабінету Міністрів України проекти змін і доповнень до діючих законодавчих документів, актів та положень та затвердити її склад.

4.      На підставі комплексної оцінки ефективності виконання Національних програм

по діабету 1999-2007 та 2009-2013 рр. розробити пропозиції щодо вирішення економічних, соціальних, правових, освітніх, культурних, комунікативних, медичних, наукових проблем, без розв’язання яких неможливе реальне зменшення рівня захворюваності на діабет та надання ефективної допомоги хворим на цукровий діабет.

5.      Прискорити прийняття Національної програми Цукровий діабет 2014-2018 рр.,

яка має бути побудована відповідно до канонів системного аналізу та синтезу, матиме чітко визначені цілі і стратегію їх досягнення, економічно обґрунтовані розрахунки та передбачатиме жорсткий моніторинг реалізації.

6.      Зважаючи на швидке зростання розповсюдженості цукрового діабету та

збільшення кількості осіб, життя яких залежить від вживання протидіабетичних препаратів, ухвалити довгострокову стратегію забезпечення пацієнтів цукрознижуючими ліками (перш за все інсуліном), що передбачатиме введення референтних цін та реімбурсації і відміну практики проведення тендерних закупівель, які в більшості областей стали перепоною на шляху своєчасного забезпечення пацієнтів та раціонального використання коштів. Але лише після проведення ретельної підготовки та опрацювання питання ціноутворення в сегменті обігу лікарських засобів інсуліну і порівняння економічної ефективності механізмів забезпечення пацієнтів із використанням сучасних методів комп’ютерного математичного моделювання. Це забезпечить повну готовність всіх задіяних структур в усіх навіть найвіддаленіших регіонах країни до введення системи відшкодування за умови контролю громадськості та дозволить запобігти черговому марнотратству.

Конче потрібно не допустити підвищення рівня смертності від діабету, що в умовах економічної кризи та зубожіння населення безсумнівно стане наслідком введення у процесі впровадження системи реімбурсації доплати за інсуліни з бюджету пацієнта та його сім’ї. Вирішення цього важливого питання у вірний спосіб та вірний час не допустить зайвих людських втрат, виникнення «протесних настроїв» серед населення та буде свідченням реального бажання влади покращити життя людям з діабетом.

7.      З метою зниження витрат на лікарське забезпечення пацієнтів з діабетом,

враховуючи рекомендації Міжнародної діабетичної федерації (IDF), заохочувати заміну оригінальних засобів пероральних цукрознижувальних препаратів на генерики із підтвердженою якістю, у тих випадках коли генерики із гарантованою якістю дешевше, ніж оригінальні бренди. Оскільки у випадку призначення інсуліну (оскільки біологічні препарати набагато складніші з точки зору регулювання) генерична заміна неможлива, вибір інсуліну для забезпечення хворих на ЦД  має ґрунтуватися в тому числі і на підставі наявних фармакоекономічних доказів переваг від їхнього застосування.

Шановний пане Президенте України!

З огляду на вище зазначене та зважаючи на те, що ситуація із наданням діабетичної допомоги в країні є складною та загрозливою, звертаюсь до Вас з проханням розглянути наші пропозиції, надати розпорядження відповідним структурам та взяти під особистий контроль їх виконання.

За дорученням учасників круглого столу «Перспективи забезпечення інсуліном громадян України»  голова ради УДФ